В ніч на Святого Миколая

(Пісня про Україну)

В1.  Що таке Україна? За віконцем калина,

       Тиха казка бабусі, ніжна пісня матусі,

       Дужі руки у тата під тополями хата,

       Під вербою криниця, золотиста пшениця,

       Серед лугу лелека і діброва далека.

В2. Є в народу нашого чудові традиції:

       Колядки, щедрівки , є і вечорниці.

Ось настав чудовий день,

Повний сонця і пісень,

Повний пахощів для друзів,

Що зібрав їх в дружнім крузі.

Показати хочем нині,

Як у нашій Україні,

Ми святкуєм Миколая.

В1. Ми зібралися у школі,

В нашім гарнім , добрім колі,

В нашій радісній родині,

Бо велике свято нині.

В2.  Лиш раз в рік таке буває:

Господь небо відкриває,

І на землю поспішає миколай,

В кожну хаточку, домівку,

Чемним дітям під голівку ,

Ласку Божу залишає Миколай.

В1. Свято Миколая прийшло до нас ще в часи Київської Русі , у 1088 – 1089 роках, за часів Володимира Ярославовича. У церковному календарі воно називається «Празник Святого Отця  нашого Миколая, архієпископа Мир Лінійських, Чудотворця».

В2. Історія свідчить, що Миколай жив за часів імператора Констянтина у ІV століттіі був архієпископом у Мирах Лінії (Мала Азія).

(Звучить мелодія, виходять господиня і діти, порається і розповідає)

Господиня:

Народився святий Миколай у багатій сім»ї і зростав дуже доброю і чуйною до чужої біди дитиною. Після смерті батьків він став спадкоємцем великого багатства, яке повністю віддав бідним чи калікам.

Як щедрий Бог з небес, він часто заходив до помешкання багатодітних чи хворих людей і обдаровував їх , чим міг.

Після смерті його було визнано святим, а мощі в 1087 році перевезено у місто Бар, що в Італії, де їх було перепоховано. Із того часу в день ангела Святого Миколая, 19 грудня , ми маємо улюблене всіма свято.

Дівчата і хлопці

1.     У третім столітті у місті Пітарі

Теофілу і Нані Бог дав дитя в дарі.

Сина Миколая, єдину дитину,

Мов Сонце те ясне у погідну днину.

2.     І росла дитина , родичів втішала

Та пильно до школи і церкви вчащала.

І позволив Господь Теофілу й нані

Радості діждатись на їх життя склоні,

Священником хлопця дав Бог доглядати,

Тішилися в серці його батько й мати.

3.  А як повмирали родичі потому,

Спадщину лишили Миколаю свому.

Миколай нічого не взяв для себе –

Все роздав убогим на їхні потреби.

4.      А жив у Патарі чоловік убогий,

Що зійти задумав з чесної дороги.

Щоби на прожиток гріш якийсь придбати,

Задумав три доні на розпусту дати.

1.     Щоб не допустити до замислу злого,

Миколай чим швидше спішить на підмогу,

І часу не гає він, ані хвилини,

Й гроші підкидає вночі під хатину.

2.  Тричі підкидає гроші серед ночі,

Батько підстерегти добродія хоче.

Це йому вдається, і він доганяє

Свого добродія, Отця Миколая.

3   .Паде на коліна та цілує ноги,

Дякує сердечно за щиру підмогу,

А Святитель просить: «Не кажи нікому,

Хто дав подарунок у нещасті твому»

4.     Обіцяв я вам усім –

Теж бувальщину повім.

В Єрусалим, далекий край

Поплив кораблем Миколай.

5.     Втім розігралась буря люта,

Для моряків настала скрута

І кличуть моряки усі:

«Нещастя наше у грісі»

6.     Подай рятунок Миколаю

Рятуй нас бідних, у відчаю,

На поміч Миколай спішить

І усмиряє бурю вмить.

7.     Мольба Святого Миколая

Спасіння в горі посилає

Заледве буря прогула та втишилося море,

Аж тут на кораблі сталось нове горе.

Бо з висоти упав моряк, що прикріпляв вітрила.

У Миколаяморяки знов помочі благають.

«Ах ми, нещасні, молимо, рятуй нас Миколаю!»

Молитва Миколая знов чудо сотворила ,

Моряк убитий воскреснув, вернулась сила.

В1. До Миколая так молилися три воєводи в темниці:

Невинно терпимо ми кару,

Невинні мучимось в кайданах.

Ах, порятуй нас , Миколаю,

Нехай твій зір на нас погляне.

І Миколай спішить на поміч,

В тяжку незавидну годину,

Невинним в»ягням-воєводам

У сні явились Костянтину.

Та й каже: «Милостивий царю.

З нещасних в»язнів скинь окови,

Коли ж цього не зробиш ти,

На Божу кару будь готовий.»

І зараз в»язнів із теплиці

Звільняє Констянтин Великий.

І сталась явною всім поміч,

Від мир-лінійського владики.

В2. В Україні ходить така легенда про Святого Миколая. Прийшов до Бога Касіян скаржитись на Миколая за те, що він на небі не сидить, а його шанують, на честь нього церкви будують, а Касіяна і не згадують.

Бог вислухав Касіяна і каже до Ангелів:

-         Покличте мені Святого Миколая.

-         Нема його на небі.

-         Де ж він?

-         Пішов на Чорне море людей рятувати.

-         Зачекай, прийде Миколай, тоді поговорим.

-         Нема його, людей від пожежі рятує.

-         Нема його , він кайдани розбиває, козаків з турецької неволі визволяє.

    В1. За четвертим разом прийшов Миколай в убогій свитині, мотузкою   

       підперезаний, чоботи в болоті й руки брудні.

-         Де ти був?

-         Помагав мужикові воза з болота витягти.

-         Ось бач, - каже Бог до Касіяна,- за що його люди шанують . Він на небі не сидить, на землі діло робить, а ти паном одягнувся і тут на небі кутки обтираєш. Іди геть від мене. Будуть тебе люди боятися, але не будуть шанувати.

     В2. З тих часів в день ангела Святого Миколая, 19 грудня, ми маємо    

            улюблене  всіма свято.

Діти:

1.     Святий, небесний Отче Миколаю,

До тебе діти прибігають,

І просять щиро: «Нас Ти не забудь,

І в ніч ічудес з дарунками прибудь.»

2.     А всьому нашому народу,

Ти добру волю принеси,

Усяке зло й лиху пригоду,

Від України відверни.

3.     Забілів від снігу гай – 

Йде Святий наш Миколай

Йде із янголом ясненьким,

Посміхаючись миленько.

4.     Він про нас все добре знає,

     Наші вчинки пам»ятає,

      Нам подарунки приносить,

      Для нас в Бога ласки просить.

5.     Все багатство він віддав

     Бідним і стражденним, -

     За життя його всі мали

     Святим і блаженним.

6.     І приходить він до нас

Перед Новим роком –

Добрим, щедрим і багатим

Пресвятим пророком.

7.     Ой, щось довго він не йде,

      Чи дороги не знайде?

8.     Ой, смішний! Та ще ніколи,

     Ми не бачили Миколи!

     Бо приходить він тихенько,

     Коли діти сплять любенько.

(Музичний кліп)

В1. Наче довгий срібний пояс,

Сяє Срібна молочна дорога,

По ній сходять святі з неба

І вертають знов до бога.

В2. Відчинились в небі двері,

Ясне світло в них сіяє:

Вийшов з врат Святий Микола

І на землю поглядає.

В1. Попереду вийшов ангел,

Такий радий в цю годину,

І веде його на землю,

І веде його в Україну.

(З»являється під музику Миколай і Ангелик)

Ангелик

На святого Миколая

Радість світ увесь проймає,

Хай радіє увесь світ,

Український наш нарід.

Миколай

Ось і все . Дарунки склав.

Десь Ангелик мій пропав.

(Ангелик заходить до хати . Обтрушується)

Ну що ж, мій помічнику,

Збираймось у дорогу.

Візьми книжку записну,

І дарунків цілу гору.

Щоб не пропустили ми

Ні однієї хати

Із хорошими дітьми,

Бо будем вертатись,

Як погода?

Ангелик

Знов хурделить

Снігом рівно землю стелить,

Нам потрібно поспішати,

В санках леза підточити,

Щоб до ранку встигли ми

Всім дарунки рознести.

(Склали дарунки, поклали на санки і поїхали.    Виходить козак)

Козак

Хто з вас землю щиро любить,

Того Божий цей спаситель,

Найщиріше приголубить

Й за вас Бога він попросить.

(Чути галас. Вбігають 2 бісеняти)

1б. Агов! Агов! Чи пустите до хати?..

2б. Чи пустите до хати чи ні? Усі дарунки ми поїли.

Ведучі (разом) Чужі дарунки , все занапастили?

1б. А що ми мали робити?

Довкола ніч, судома зводить тіло.

2б. І їсти нічого , і горло заболіло,

А голод , ну , такий – ледве копита тягнем.

1б. То ми все з»їли: цукерки, пряники, банани.

2б. Горішки, яблука і марципани,

І всяку всячину смачнючу!

Ведучі (разом) А учням що залишиш?

1б. Учням? Ми накрутили кучу різок. Тут стане всім.

2б. Тим , що не люблять працювати,

Лиш їсти смачно, довго спати.

Козак

А що це все тут збираєте!

Що ви тут співаєте?

І для нього ці палки

Поскладали на купки?

Хочеш ватру запалити?

Може, чимось підсобити?

(Дістає сірники «чорти» злякались)

1б. Ой, не руште, любий пане,

Різки то не для вогню:

Ми їх маєм десь під ранок

Дати учням неслухняним,

Маєм списки їх ось тут.

(Шукають , щоб підтвердити сказане вище)

Козак

Які різки ? Що за списки ?

Таких учнів в нас нема.

Може , й є та трохи далі,

Тут шукати їх дарма.

1б. Є! Тобі сказати мушу. Є!

Курять! П»ють потроху пиво,

Лихословлять, як не дивно,

А учитись – чорта з два.

2б. По парканах, стінах пишуть,

У зошитах – то вже ні !

Ми їх маєм покарати:

Прошу , не переч мені!

Козак

Не беріть таких великих,

Прутиків – малих давай.

Ой, дивися: їдуть сани –

Мабуть, то вже Миколай!

1б. Почекай! Почекай!

Не варто їм давати тут нічого!

Хіба вони просили щось у Бога

Або молились ввечері і рано?

(Чорти бігають по залу)

2б. А ну, скажи? А ти тепер скажи? Молився вранці?

О, прошу пана , мовчить , не знає , не молився.

1б. Чуєш дзвоник?

(Заходять дівчата з піснею і Ангел)

Ангелик

Мир і спокій дому цьому

Тут немає місця злому!

(Хрестом благословляє усіх, звертається до чортів)

Хто ви є? Чи можу знати?

1б. Я чорт, добродій чудотворець.

2б. А я його дитятко ,

Маленьке чортенятко .

Ангел

Спинись, бідако!

Бач, як забрехавсь,

Та звідки з чорта, той добродій взявсь!

1б. Ах так? Ви всі нечемні діти,

І зараз всіх я буду бити,

І посажу в міцні залазні кліті.

( ангел хрестить , чорти лякаються)

Ангел ( до слухачів)

Моліться і їх не бійтеся.

2б. Перед молитвою і ангелом ми безсилі!

Вас покарати ми не маєм сили!

(Ангел хрестить, чорти лякаються)

Ангел (до слухачів)

Моліться і їх не бійтеся .

2б. Перед молитвою і ангелом ми безсилі!

Вас покарати ми не маєм сили!

Ангел.

Згинь  з очей , нечиста  сила,

В цю хвилину пропадай,

Бо зійшов з небес на Землю,

Святий угодник Миколай.

(Виходять всі , звучить музика)

( Хата , мати порається)

Дівчинка

Ой, дивіться – покотилась,

З неба зірочка ясненька,

Десь за лісом зупинилась ,

 Що то значить , наша ненько?

Мати

Ви забули , напевно, діти,

Я вам нагадаю:

Завтра по всій Україні

Свято Миколая.

Вирушив дідусь в дорогу,

А на дворі темно-темно,

Зірочку він на підмогу,

Собі кликнув недаремно.

Щоб світила йому путь,

До кожної хати,

Чемні діти де живуть,

Щоб їх привітати.

Дівчинка

От якби до нас вона

В гості завітала

Миколая привела,

Подарунків дала.

Мати:

Мої доні, помоліться,

До Святого , до Отця ,

Низько йому поклоніться, Може, просьба й сповниться.

Всі (разом)

Святий Миколаю, ми тебе благаєм

Обдаруй нас теплотою , ласкою і добротою,

Зішли щастя на наш рід,

На український нарід.

Мати

А листа ви написали,

ДоАнгелів із небес?

Дівчинка

Так, і вже його послали.

Мати

То чи діждетесь ви чудес,

А тепер за стіл сідайте,

Бо вже їжа вичахає

(сідають до столу , їдять)

Ну й вечеря вже смачна,

Гарних діток маю я,

Завжди мені помагали,

Сьогодні ще й нагодували.

Дівчинка:

Всьому , що умієм ми,

Нас навчила тільки ти

(Мати усміхається, береться прибирати зі столу)

Мати

Ну , а що ми не лягаєм,

У постельки свої спати?

Дівчинка

Ми в віконце виглядаєм,

Щоб гостей дочекатись.

Мати

Святий Миколай вітає,

Тих, хто міцно-міцно спить.

Під подушки розкладає,

Він дарунки лиш в цю  мить.

Дівчинка

Добре, ми уже лягаєм,

І швиденько засинаєм.

Мати:

Спіть до ранку спокійненько,

Сни хай сняться солоденькі.

(Появляється Бісенятко, розкладає  зірочки, побачивши Зірочку ховається)

Зірочка

Ось іще одна хатинка

Оля, Галя і Маринка

Діточки слухняні й чемні

Зупинюсь я  тут напевно.

Кожен раз я заглядаю

У їхнє віконце,

Пізно всі вони лягають,

Встають до схід-сонця,

То матусі помагають У хатці прибрати,

Нема мами , ще встигають

Їсти зготувати.

(Побачила різочки)

А це що за різочки?

Бісенятко

Я їх тут поклав,

Так нечемних діток

Я обдарував

Зараз з себе сніг обтрушу,

Кину різки під подушку

Ото вже буде потіха:

Дітям – плач , а мені – сміху!

Зірка

Бісенятко, ти брудне,

Різками скарать тебе,

А тут чемні і слухняні,

Діточки в своєї мами.

Бісенятко

Ох ти, Зірочко , погана,

Не введеш мене в оману.

Годі тут тобі сіяти,

Моїй справі заважати,

Ти Святому Миколаю

Своїм  сяйвом помагаєш,

Снігом притрушу тебе,

Твоє сяйво пропаде.

(Закидає зірочку снігом, біжить до хати, чути плач Зірочки. Прокидається дівчинка)

Дівчинка.

Що за плач, а чи то сниться?

Чи не спить котра сестриця?

Сплять . Хтось хлипає на дворі.

(Встає, виходить на двір)

Годі плакати, доволі,

Може , то хтось заблудився,

Де ти? Хто ти? Обізвися?

Зірочка:

Тут я. Мене обтруси

І погрітися впусти.

(Стук у двері. Заходить Миколай і Ангел.)

Миколай:

Мир і щастя вашій хаті,

Щоб були ви всі багаті,

Щоб біда вас обминала,

Тільки радість звеселяла.

Дівчинка

Мир і вам. Заходьте ближче,

Гості славні і величні.

Миколай:

Ось і наша помічниця ,

Де ж пропала ти, блуднице?

Йшли ми. Враз все потемніло.

Та пішли ми далі сміло.

Нас дорога привела

До хатинки край села.

Тут ось в вікнах спалахнуло,

Швидко ми тоді збагнули…

Зірочка

Ой, дідусю , я невинна,

Не моя оце провина.

Мене Бісик обдурив,

Ось і різку загубив.

Але дітки врятували,

І тому я засіяла.

Миколай:

Ти не винна, знаю, знаю,

Бісика за те скараю.

Ну , Ангелику, Скажи,

В свою книгу загляни,

Чи нам вірний знак подали,

Де потрібно ми попали?

Ангелик (читає)

Оля, Галя і Маринка

Завжди роблять добрі вчинки.

В свою книжку записну

Впишу я їхню доброту.

За сьогоднішню пригоду

Заслужили нагороду.

Миколай

Дітки тут, я бачу , милі –

І привітні, і гостинні.

Будуть їм за це дарунки

Із моєї чудо сумки.

Подушки попідбивайте,

Подаруночки приймайте.

Ангелик

Не оюділим вас дарами,

Бо так добре нам із вами.

Миколай

Ваша щедрість, доброта,

Чуйні, теплії серця –

 Це подяка є для мене

Більша, ніж усі, напевно.

Та не час відпочивати,

Нас чекають ще багато

Українських діток чемних,

Чи ми встигнем, обійдем їх?

Ангелик

В нас вже часу небагато,

Треба трішки поспішати.

Зірочко , вперед котись,

Де потрібно, засвітись.

Зірочка

Здоровенькі ви бувайте,

І пр. нас не забувайте.